Літо
Літо, літо золоте
Випиває роси
Та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
Вишнями в садочку,
Одяга на цілий світ
Сонячну сорочку.
Є місто на світі, де сонце сміється, Де щастя проміннями щедрими ллється. Там вміють життю безтурботно радіти, Бо в Сонячнім місті господарі – діти!